Гуляють в парку пари.
Тільки нас двоїх серед них немає.
Шелест листя проміж ніг
Приглушує струни гітари.
А я тобі не вірю все одно.
Безумністю ця ніч давно перетворилася.
Ти подивись у байдуже розкрите вікно,
Як подовжилися у ліхтаря тіні,
Вижалися.
Відлюбивши вже, уходить літо,
Підмиваючи асфальт на прощання дощем.
Осінь замітає сліди вітром,
Промені сонця розбиваючи вщент.
Накопичилися вже нажиті сумлінням
Сумніви на сумісно пройденім шляху.
Я не зможу вже прийняти й іншу душу,
І тобою уже давно не дихаю, не живу.
Я втомилася від усіляких попереджень,
У вічнім поспіху розтратила себе.
Із цим вікном, байдужим до нас теперішніх,
Нас не пов`язує уже ніщо. (02.07.2010)
А я тобi не вiрю все одно
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110070205673
Свидетельство о публикации №110070205673
Рецензии