Що ж на чай ти, мила, не приходиш

                "Запроси  мене  на  чашку  чаю.
                Та  не  дуже  чаруй  лиш,  вважай,
                А  то  раптом  ще  я  закохаюсь
                У  такий  ароматний  твій  чай.

                І  тоді  я  вкраду  в  тебе  спокій:
                Без  запрошень  приходити  я
                Буду  знову  і  знову,  аж  поки
                Не  напою  свої  почуття.

                Чи  дзвонитиму  ще  опівночі,
                Бо  вмиратиму  просто  і  все,
                Якщо  чаю  гарячого  схочу
                Й  тебе  з’їм,  якщо  не  принесеш!

                Запроси  мене.  Я  без  вагання
                З  задоволенням  прийду  на  чай.
                Не  чаруй  лиш,  бо  справжнє  кохання
                Незрівняний  з  придуманим  рай!"      Oliviya
            
Ти хотіла чаю , я вагався...
Бо дівчат давно не цілував.
Поцілунок лиш мені вважався,
та ще більш стрункий твій ніжний стан.
А блакить очей твоїх вже сниться...
А прокинусь... знов в думках все ти...
Хочеться... покликати Орисю,
ту, що приходила уві сні.
Вкрала вже давно мій тихий Спокій,
лише серце сам тобі віддав.
Закохався в волошкові очі,
досі, так ще я нікого не кохав.
Ти приходь до мене, як... коли  завгодно,
чаю з чебрецем тобі наллю,
з материнкой теж...
як будеш згодна...
м’яти кину та деревію.
Почуття давно мої палають,
в мріях бачу я твої вуста...
І тебе так хочу, так жадаю...
взять на руки... та не відпускать.
Що ж на чай ти, мила, не приходиш...?!
Не вагайсь, на тебе я вже жду...
Приготую чай я із любов’ю ,
чай кохання я тобі зроблю!