Співає тихо ніч
Свою журливу пісню…
Усе сповила темрява,
лише із хмари місяць сяє і зорі
ніжно у вікна заглядають.
А я милуюся…
О зорі, як же вас багато!
Ще в сиву давнину на вас
дивився Авраам,
коли з ним розмовляв Господь,
сказавши: „Я є Ель-Шадай.
Тобі достатньо того,
Що Я – Бог твій!”
Чи не прекрасно це?
О, так! Я в серці чую
голос Господа також!
Як свіжість ранньої роси
з гори Сіону…Вони дарують
мир священний, -
храм душі наповнився
Його словами –
дарунком вічності!
Я вічна! Господи, як Ти!
І Авраама я зустріну;
так, ми поговоримо ще з ним
про небо, ніч і зорі…
І з Тобою…
23 липня 2005 року
с. Плоска
Я вiчна!
© Copyright: Валентина Руда, 2010
Свидетельство о публикации №110062900602
Свидетельство о публикации №110062900602
Рецензии