Погляну я на небо та вiдшукаю зiрку…
Чому у мене доля тебе любити гiрко?
Ти посмiшку даруеш колi вона так треба,
Но майже не сумуєш як зiронька без неба.
Тепер рахую марно самотни днi i ночi…
Знайшов для себе iншу а мене вже не хочеш.
Твої вуста солодкі цілує синьоока,
А в мене лише втома пекуча та широка.
Про тебе я на згадку зберу яскравi квiти.
...Собi пообiцяю нiкого не любити!...
Собi пообiцяю...
© Copyright: Елена Грекова, 2010
Свидетельство о публикации №110062904349
Свидетельство о публикации №110062904349
Рецензии