Марево

Сатива
Роздираючись, лечу крізь небеса,
Жах, наче пір'я, чорне та червоне,
Дрижить і смика, тріпа без кінця,
Серця мої, мої буття,
Як зимний вітер,
Жало, десь з-під шкіри,
Виймаю, майже молячись,
Лишається отрута,
Та, кажуть, лікувальна,
Чи вилікує? А чи вб'є,
Чи тільки лиш відмучить,
Відпустить марево моє,
Відступить...


© Copyright: Сатива, 2010
Свидетельство о публикации №110062804893
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Сатива
Рецензии
Написать рецензию
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Сатива