а ти була ж для мене цілим світом,
що в ньому я тонув щодня,
а ти ж для мене була самоцвітом,
коштовнішого ніж прекрасне небуття,
що осінь золотою називає,
твое волосся срібне у пітьмі,
його обожнював , його не забуваю,
і згадка стрягне болем у ві сні,
Такий перкрасний ніжний вечір,
ти ласкою вкладала в думки сни,
тепер лиш смуток й сльози тут щоночі.
Чому, за що, і де тебе знайти,
я загубив усі ті телефони,
я загасив усі багаття почуттів,
та от єдине ..немов би Бога звони,
що крає душу на тисячі вогнів,
це не образи що лишились потім,
неначе сироти в глухій ночі,
це сльози шо не сохнуть й досі...
не вірив...що зачинила двері ключі.
не вірив що ганебно як ганчірку,
ти викинеш подалі у вікно,
залишивши на місці серця дірку...
отак..любов..як осінь..що пройшла давно.
а ти була ж для мене ц лим св том
© Copyright: Николай Кмитович, 2010
Свидетельство о публикации №110062305173
Свидетельство о публикации №110062305173
Рецензии