зачинені двері,
зачинені вікна
ми тут і подохнем,
тут ми і зникнем.
прозорість розумів кидається в очі
ви не такі розумні як здаватись хочете.
ваше я загубилось між травнем і маем,
ваші блоги заповнили всі легені,
ваше сердце не б*ється без плеєрів,
ваші міски давно уже зумчені.
наші розуми вже не розумні,
наша сила не сильна
і хто такий патріот
знаєм тільки з книжок,
наша честь недоступна,
а сльози не щирі,
покоління пепсі-покоління голок.
не дивіться на тупих янкі,
товстосумих євреїв,
на пихатий російський «народ»
нема кращого місця на всій планеті
ніж рідна домівка,
край рідний, залишки лісу й
співучої мови ковток.
і краще голосно у весь голос
«пішли нахуй всі кляті москалі»
ніж тихенько під ніс бубоніти модне
«чево эта мы не в расии радились».
типу патрiотизм
© Copyright: Виктория Глинских, 2010
Свидетельство о публикации №110062302413
Свидетельство о публикации №110062302413
Рецензии