Засмучений спекотний день
Зазираючи в кишені, повні вогню та глиняного шаржу.
Я все ж таки віднайшла таємничий струмок життя,
Він тепер кожного ранку дзюркотить у віконній скелі,
Мабуть, читає мої розсіяні по кімнаті думки,
Такі вразливі та безпосередні, неначе замріяні важливістю хвилин.
Струмок зітхає, коли бачить розквітнену сором’ язливість турботливих долоней,
Що гріють вогник каяття у водовороті ілюстрованої молитви.
Але уникає вторгнення у безмежжя білосніжного танку.
Отож, кожний думає, що вірить у важливе та таємниче.
Але жодного разу я не спостерігала
Поєднання гармонічних слів у побуті хроматичного ладу.
Тільки деякі стрічки жалю, проникаючи у кишені щастя,
Знаходять там тремтячі сходинки зламаного кохання.
Зламаного від перешкод та образ.
Свидетельство о публикации №110062205900