Вечір на морі хвилі піднімає.
І ясно світить око маяка.
В вечірній тиші все навкруг дрімає,
Не сплять лиш сині очі моряка.
Багато він прожив на білім світі,
Країни бачив різні, безліч див.
І всі свої сумні й щасливі миті
Моряк лишень із морем розділив.
Задумливо на палубу ступивши,
Згадав моряк усе своє життя.
Як він, рідну домівку залишивши,
Пішов уперше в плавання дитям.
Багато літ пройшло з тієї днини
І навіть з того часу часу збився лік.
І виріс із маленької дитини.
Моряк від Бога, справжній чоловік.
Коли людина, згадує минуле,
Вона туди вертається і вмить
Сум настає за тим, що колись було,
І серце тихим болем защемить.
Моряк
© Copyright: Татьяна Онищук, 2010
Свидетельство о публикации №110062205734
Свидетельство о публикации №110062205734
Рецензии