Я розмовляю з квітами
й деревами молитвами.
Закохані - безумні,
безумні - то бездумні,
у них всьому серце - голова.
Я одягаюсь в золотистий бархат
і веду під варту
свою власну осінь,
а вона і не печальна зовсім,
і дуже мені рада.
Я ж під навісом винограда
плету свою косу,
а подумки наче свиней пасу.
Вже й на городі зацвіла квасоля!
Вельмишановна парасоля,
сховай мене під свої поля,
добрячий пудинг з солі
я вже на цьому з`їла.
Яка сьогодні злива,
шквали, град! -
Опав мій виноград.
Якийсь бридкий повзучий гад
заліз мені під сукню...
І знову сірі будні.
О, так! Закохані - безумні.
У мене ж серце – голова.
Де ті думки?! Сама біда... (13.08.2004)
Закоханi - безумнi
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110062106409
Свидетельство о публикации №110062106409
Рецензии