Мій дім -
моя в`язниця.
Я не одна,
я - одиниця.
Лисицею
крадуться дні.
Кружляють ночі
птахом.
Ластівкою під дахом
хочу бути я...
твоя...
Моє серце - істеричний,
ненадійний орган.
(Бідний той Набоков,
мабуть, він кохав.)
Страшним нічним кошмаром
приходять із віконця
мої старі знайомі гості
й одвічна подруга - безсоння.
Сонна,
я бачу все, як є,
моє
ти сонце вранішнє.
Я знову перетворююсь в ребро
і обростаю плоттю.
Вбиваю власне зло -
душу свою самотність.
Поганую себе в собі вбиваю.
І хоч не вбивця,
все одно страждаю.
Та не боюся -
міру знаю... баю...баю... баю...
Здається, я вже засинаю... (29.08.2003)
Я - одиниця
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110062106316
Свидетельство о публикации №110062106316
Рецензии
Цікаве оповідання.
З першого погляду таке просте, а не малу глибину має.
Приємно почитати гарні вірші рідною мовою.
Дякую!
З повагою,
Александр Журавский 21.06.2010 21:37 • Заявить о нарушении
З першого погляду таке просте, а не малу глибину має.
Приємно почитати гарні вірші рідною мовою.
Дякую!
З повагою,
Александр Журавский 21.06.2010 21:37 • Заявить о нарушении
Дуже дякую :). Вельми приємно почути таку схвальну рецензію :).
Оксана Мосенцева 21.06.2010 21:42 Заявить о нарушении
Оксана Мосенцева 21.06.2010 21:42 Заявить о нарушении