Ми відчуваємо вже мить,
Що сум із радістю змішала
І більше нам вас не учить,
А часу, що пройшов, так мало.
Уже вас не покличе в клас,
У вересні дзвінок веселий,
Бо вчиться будете не в нас,
Покинете оcь цю оселю
Ви серед квітів тут зросли,
Як пташки разом у гніздечку,
Не лиш освіту здобули,
А й дружбу віддану, сердечну.
Та сум вам серце хай не крає
Не розгубіть душі тепло
Вас сотні справ в житті чекає,
Яких до цього не було.
Довге прощання – ниє серце,
Не можна більше говорить,
А замість слів, як річка ллється,
Ця пісня, що уже звучить.
Випускникам 26. 06. 2009
© Copyright: Дацишина Елена, 2010
Свидетельство о публикации №110062003651
Свидетельство о публикации №110062003651
Рецензии