Хода
Чи вештаюсь попідвіконню,
Чи йду ріллею навмання,
Чи вранці скроні тру спросоння
Та невідступне каяття:
Неграмотно пишу я руни
І припускаюсь помилок,
Та відчуваю серця струни,
Звільняю душу з мотузок.
Страхи мої не безпричинні,
Що ж, я сама собі суддя,
І ЗУНи в мене, мов первинні.
Чимдуж біжу на заняття.
Я мрію, ніби той нужденний,
Скоріш отримати знання,
Бо це відомо достеменно-
Що вправи-тренінги щодня.
Із правил вірш я цей складала
І хоч талантом не блищить,
Та дещо все ж використала.
Як написала - вам судить.
Руни (ВІД ФІН. RUNO-ВІРШ, ПІСНЯ)-КАРЕЛЬСЬКІ Й ФІНСЬКІ НАРОДНО-ЕПІЧНІ ПІСНІ.
ЗУНи-знання,уміння,навички
Хода 08. 05. 08
© Copyright: Дацишина Елена, 2010
Свидетельство о публикации №110062003289
Свидетельство о публикации №110062003289
Рецензии