Кум з кумою

Поїхала кума з кумом сало продавати.
Лишила вдома чоловіка худобу доглядати.

Бо він в комерції не тямить, що там говорити.
То кум краще розбереться, якщо догодити.

Попродали вони сало, дещо прикупили.
І поїхали додому, бо вже звечоріло.

Довірилися вони волам- ті дорогу знали.
Кум пригорнув куму до себе, та й позасинали.

А воли ті ішли мляво, ніде не звертали.
Поки не вперлися у рівчак. Та там і застряли.

Прокинулись кум з кумою, як уже стемніло.
Подивилось навкруги, та й взялись за діло.

Кум пригорнув куму до себе, пестить свою милу.
А вона йому- "Ну годі!Я ляжу на спину."

То на живіт, то на бік, то знову на спину-
Крутить кум куму на возі, як малу дитину.

Порпалися вони так майже півночі.
Потім лягли відпочити- бо злипались очі.

То ж їздили не вперше куми базарювати.
Доводилось їм не раз у возі ночувати.

А кум дома жде дружину, теж не спить півночі.
Може, де воли звернули? Вилізли б їм очі!

Якщо їм можна застрявати у рівчаку в дорозі,
То чом кумі не помогти, поки вони в дорозі?

Підхопився він раненько, нема жінки в хаті.
Та й поліз він через тин кумі допомагати.

Упоралися вони швидко. Не так, як ті, на возі.
Воно, звісно, краще вдома, ніж десь на дорозі.

Зодяглися, та й побігли мерщій до роботи,
Щоб сумлінно виконати колгоспні турботи.

А ті приїхали додому, гроші розділили.
Та й розбрелись відпочивати, ніби поморились.

Ото ж думайте, "рогаті",що то воно краще-
Чи свиней дома тримати, чи стрибати в хащі?

Бо якщо дружину втратиш- сміху буде мало.
Не потрібні тоді будуть ні свині, ні сало.