Доля у жiнки тяжка i сувора.
Б’е жiнку доля, хоч слаба, хоч квола…
Здаеться – за що? Це ж початок початкiв!
Б’е I як дОчку, як жiнку, як мати…
Нi в чому невинна, безсахисна мати
Тараса повила й почала страждати…
За що? Чи це доля так гiрко смiеться?
Чи то iй не видно, як жити вдаеться?
З останiiх сил, вона дiтям служила,
I Мати Вкраiнi Тараса повила –
Незламного духом, з нескореним серцем,
Чи то така доля у жiнки iз перцем?..
Катрина Шевченко. Мати Тараса…
Покинула свiт цей, так рано загасла…
Та будуть вiками ii прославляти,
Як жiнку жiнок. I як вiчную мати.
Вiчная пам’ять тобi, Катерино,
Ми будем за тебе молиться єдино.
За тебе й за сина, що ти дарувала,
Щоб пам’ять довiчно про вас панувала.
Памяти Катерини Шевченко
© Copyright: Надежда Баккал, 2010
Свидетельство о публикации №110061902108
Свидетельство о публикации №110061902108
Рецензии