Васыль Голобородько. Ты живёшь в том городе...
высокО
и твой дом заметен -
высокий, многоэтажный
Там холодный свет неоновой надписи
выделяется днём чёткими газетными буквами
а ночью - кристаликами соли из Чумацкого шляха*)
Видишь ли ты меня?
Хоть живу я в низенькой хатке,
- прижатый небом
и вечностью к земле -
но есть у неё оконце,
что светится днём и ночью
неугасимым светом.
Когда мы одновременно
глядим
друг на друга
то птицы, те, что сидят на дереве
между нами - павлины,
справа сидит павлин,
а слева - пава.
Василь ГОЛОБОРОДЬКО
* * *
Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний :
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі — криштальниками солі з Чумацького Шляху.
Чи ти бачиш мене ?
Я хоч і живу у низенькій хаті
— притисненій небом
і вічністю до землі —
та є ж і у ній віконце,
що світиться вдень і вночі
невигасаючим світлом.
Коли ми одночасно звертаємо погляди
одне на одного,
то птахи, що сидять на дереві
між нами — павичі :
з лівого боку — пава,
з правого боку — павич.
* * *
Джерело: Роман Бабовал.
Подано за книгою "Ікар на метеликових крилах", 1990.
Свидетельство о публикации №110061901217