Моя любов мироточить:
Хоче бути потрібно,
Як вода камінь точить
Ту що рахує хибною.
Бути з тобою єдиною,
Знати, що ти десь поряд.
Я долю рахую винною:
Направила прямо в ад.
Ти, моя вища релігія,
Язичницьке божество,
Істин и камінь – алхімія,
Моє нетлінне єство.
Зранку по тебе молюся.
Переживаю, як ти, щораз.
Весь час за тебе боюся.
Ввечері плачу про нас.
Лише в цьому віра моя,
Як неоскаржений факт:
Гейзер, емоцій струя,
Ти для мене теракт.
Ввірвалась і полонила,
Змінила все у мені,
І старою раною нила,
Як надію несли у труні.
Але вона воскресає,
І одного разу розбуде.
Любов – вона не минає.
Друге пришестя буде
Мироточить
© Copyright: Егор Шумихин, 2010
Свидетельство о публикации №110061708293
Свидетельство о публикации №110061708293
Рецензии