а вона літає ночами до львова,
співає під кобзу не маючи голосу,
танцює під джаз,
нелюблячи джаз,
і ходить горячим камінням,
ріжучи ноги.
а вона така не своя, не моя, і не їхня,
ховає листи із запахом квітня,
ненавидить джаз,
що слухає кожного місяця,
кохаючи львів,
в якому ні разу в житті не було її тіло,
лише повільно пролітала душа.
а вона не повія, не невинне дитя,
не добре створіння,
і зовсім не та,
за яку життя віддадуть мільйони.
а вона самовіданний пес,
що стереже вже сотні років свої геніальні думки
у своїй дурній голові.
єдина вона співає в метро
й дивиться на порожні стіни як у вікно,
слухає однакову пісню десяту годину
й співає про коханий львів під огидний джаз.
львiв
© Copyright: Виктория Глинских, 2010
Свидетельство о публикации №110061600057
Свидетельство о публикации №110061600057
Рецензии