твій грандж помер зі мною зранку,
і твій Сіетл згорів до тла,
твоя душа висить над ліжком,
пробач, старий, у нас зима…
заходь, не бійся, хочеш чаю?
на каву серця в нас нема.
те щастя нас не помічає,
то ж вибач, тут завжди пітьма.
нас бог забув,
забило сонце,
і відмовляються зірки,
на наше лихо лиш чортяка,
здавна із нами вже на ти.
заходь, мій друже, не соромся,
пробач ширнутись в нас нема.
тут лише духи безтілесні,
пробач, старий, у нас зима…
К. К
© Copyright: Виктория Глинских, 2010
Свидетельство о публикации №110061600200
Свидетельство о публикации №110061600200
Рецензии