повільно розкривався по пальцях місяц той...
прости мені, я писала, але не доходять туди листи.
все добре, тільки чорне в очах усе,
й де нас нема,
там не краще...
адже тут у нас осінь, твоя люба весна,
так чому ти пішов туди,
й залишив свої недожиті дні
у коробках, що гріють так душу мені.
чому зустрічаю тебе у снах,
з тобою весна,
прокидаюсь — зима.
скажи тоді мені-куди піти?
кого розірвати, чи молитись собі...
чию душу ромашковим чаєм травити...
якщо ти пішов, то не мав і душі...
де моє життя, якщо не весна,
де холодні губи, якщо все дарма,
і шукати тебе у снігу,
й розриватись від болю,
падати в крижані води,
то сенсу нема...
на моїх повіках зникла весна
весна
© Copyright: Виктория Глинских, 2010
Свидетельство о публикации №110061600190
Свидетельство о публикации №110061600190
Рецензии