"Моєму янголу"
З очей знову сльози, знов ті, які видно!
Їх чути! І вогко на стомленій шиї.
Веселка пелюсткою щічку осяє...
Це сльози, що жахи із серця виймають.
Я лагідним хутром на плечі і спину.
Я злизую попіл з повік і на віїї
Твої свої вії щодня опускаю.
Котячу тендітність тобі залишаю.
Я можу бурхливо стрімким водоспадом
Аж пінитись тим, що хвилює образу,
Та досить тобі одну кинути фразу,
Зупиниш потік, наче воду із крану.
Ти янголом з неба до мене долинув.
Ти наче додав мені божої сили!
І в грудях під серцем щось світиться нині,
Що навіть крізь сльози я втілюю мрії.
Мо му янголу
© Copyright: Тэта Браян, 2010
Свидетельство о публикации №110061500674
Свидетельство о публикации №110061500674
Рецензии
