Воспитание родителей-2 -вопросы и ответы-смерть-1

Мій досвід вчителя, вихователя, (вже на пенсії), не дозволяє мені у всьому з вами погодитись. Наприклад про дітей та гроші, або про дітей та смерть. Хіба ж можна так вільно наділяти діток грошима, та відверто розповідати їм про смерть близької людини? На мій погляд треба шукати альтернативу, не поспішати. А загалом Ваша книжка вельми цікава, конструктивна хоча, і не однозначна. З повагою! – Катерина М., (Вінницька обл., Жмеринка)
 
Відповідь: Вельми дякую, шановна Катерино! Мені до вподоби критика. Особливо та, що несе хоча б якийсь конструктив. Критика, що базується тільки на емоціях, нагадує білизну, яку напинають на верхній одяг, або на потяг, який чіпляють поперед паротяга. Стосовно дітей, вважаю, що їм треба довіряти. Вони набагато доросліші, ніж ми у їхньому віці.
     Кілька днів тому розмовляв з першокласниками. Перед цим дав їм завдання НАМАЛЮВАТИ дружбу. Майже всі діти намалювали веселку. Над річкою, над полем, над лісом, над містом, тощо. А один зобразив веселку над мішком з грішми.
Контрапункт, (вибачте, на російській)
     «Недавно я начала выдавать своей пятилетней дочери карманные деньги – 10 рублей в неделю – за то, что она помогает мне по хозяйству. Кажется, она уже начала понимать, что к чему. Однажды утром сказала: - Я дам тебе 2 рубля, если ты уберешься в моей комнате»
     Ще. Здається, у Фрейда є приклад: дівчинка каже мамі – «Я тебе так люблю, що коли ти вмреш, я зроблю з тебе опудало, поставлю у себе в кімнаті, і ми ніколи не розлучимось» Можна також згадати класичну машинку для шиття, яку онука мріє крутити, після того, як її бабусю закопають в землю якнайглибше. Мій онук якось спитав – “Навіщо тобі з Поліною  така велика квартира, вас же всього двоє?!» А коли почув, що після нашої смерті квартира дістанеться йому, одразу почав планувати, де буде його кімната. Товариш розказав мені таку історію: - «Лежу на дивані, спочиваю після роботи. 4 – річна донька починає мене термосити – Пограй зі мною, ну, пограй! – Заплющив очі, мовчу, може відчепиться. – Ти що, вмертий, чи що? Мамо, батько здох!!! – Відпочинок закінчився, я почав здихати по-справжньому. Від сміху»

     P. S. До вашого відома у Норвегії дітей водять на екскурсії не тільки до музея та планетарія, але й у пологовий будинок та крематорій. В дошкільних закладах та початкових класах шкіл Японії передбачені заняття, на яких з дітьми розмовляють про смерть. При цьому малеча відвідує кладовище, де їм читають надписи на пам’ятниках, пропонують вшанувати пам’ять померлих, згадавши все добре, що вони зробили за життя  заради других людей.
     Це допомагає дітям зрозуміти життєве коло людини.