Виходить так – нема де вістку діти,
вона у горлі привела судому,
де сходи голосами в серце виті,
дитинний крик і попелище дому.
Виходить – вийти і не знати пощо.
Навіщо колисати недовіру,
коли ведуть тебе на людну площу?
Любов невимірна, багаття щире.
Така собі безнотність а-ля-міра.
У кровопроводу відсутні віжки,
мене на сьому світі сонце гирить,
на ніч приковує до себе – ліжко.
Перемерзаю, мов земля, до шпарки.
Сим просвітом проймаюсь чим-не-дихав,
оазою для істини з дна чарки.
І так мені до посиніння тихо.
Виходить так – нема як горлом вийти,
синдром – зайти до заходу... зі сходу,
де сходи голосами в серце виті.
Іду словами. Тиша душу зводить.
Устами вигойдане небо квилить,
пірнає в них, аби мовчанням риби
насититись і розігнати хвилі.
І так йому – немов між нами шиба.
14 Червня 2010
Виходить так
© Copyright: Юрий Лазирко, 2010
Свидетельство о публикации №110061406802
Свидетельство о публикации №110061406802
Рецензии
Спасибо огромное, Ицхак.
Очень рад, что читаете.
З уважением,
ЛЮ
Юрий Лазирко 16.06.2010 19:59 Заявить о нарушении
Очень рад, что читаете.
З уважением,
ЛЮ
Юрий Лазирко 16.06.2010 19:59 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.