Вона писала в рш без сенсу...
На листя клену
Декламувала їх серед лісу
Мов навіжена
Вона шукала втрачені мрії
У листопаді
Коли дерева лягають спати
Поети раді
Вона ковтала проміння світла
Крізь павутиння
Вона істота без епілогу
Проте з сумлінням
Там де блукала вона стежками
Людей немає
Вона під ранок лягає спати
І помирає...
Свидетельство о публикации №110061300747