Абстрактна казка про НIЩО

Пам’яті Станіслава Лема присвячується…

…Повідала казку людина стара
Про лицарів давніх звитягу.
Слова в моїй пам’яті час постирав,
Та суть – привертає увагу.

…Не встоїть під тиском залізна брила,
Бо видно, куди поціляти.
Якщо її куля пробить не змогла,
То пострілом знищать з гармати.

А ртуть – та хитріша, вона ж бо – рідка,
Снаряди її не займають.
Загрозу помітила - й швидко втіка,
Туди, де її не чекають.

Та широко в боки не зможе текти,
Бо краплі зібрать не зуміє.
Як ртуттю стаєш досягати мети,
То силу враховуй події.

І лиш найвправніші будують із хмар -
Із тіл, тих, що йдуть у атаку,-
Фортеці незримі, що наче примари,
Ні сліду не лишать, ні знаку.

І в них дочекавшись, у слушную мить,
Зі світла меча утворивши,
Причину із наслідком в коло замкнуть,
Та з бою підуть не убивши…

...Спливають роки, забуваєш слова,
Не можеш ти все пам’ятати.
Та те, що в душі один раз записав,
Не здатен ніхто відібрати…

2010.