Твої слова поранили мене,
Отрута з них потрапила у душу.
Цей гострий біль ніколи не мине,
І разом з ним я жити тепер мушу.
Колись ти клявся у любові,
Троянди ніжно дарував.
Були щасливі ми з тобою,
Але тепер чужим ти став!
Я розумом все розумію,
І відпустила вже давно.
Та серце наче в пеклі тліє,
Тебе кохає все одно!
Благаю, підкажи, коханий,
Як стерти з пам'яті тебе,
Бо без очей твоїх погано!
Я не знайду сама себе!
Тво слова
© Copyright: Лось Светланка, 2010
Свидетельство о публикации №110061206496
Свидетельство о публикации №110061206496
Рецензии
