Ясним днем, в кінці жаркого серпня,
Йшов дідусь старенький край стерні;
Викопав десь вишню молоденьку
Й задоволений додому ніс її.
Він дивився ніжно на посадку,
Звідки так пахтіло чебрецем,
І подумав: «Що, як я на згадку
Посаджу край шляху деревце?
Хай росте та тягнеться угору,
Розвиває міць зелених віт,
Прикрашаючи щодня дорогу,
Щовесни вдягається у цвіт.
Мандрівник у затінку спочине –
Прохолода втому відбере,
Скуштувавши з вишні ягід стиглих,
Може він згадає і мене?
Не згадає-що ж, я не ображусь
І нікого з них не засуджу,
Хай мені спасибі і не скажуть,
Все одно я вишню посаджу».
Вишня Iсаковський М. Переклад з росiйськоi
© Copyright: Юлия Градусова, 2010
Свидетельство о публикации №110061206269
Свидетельство о публикации №110061206269
Рецензии