Як гарно, що є в світі люди,
Що ти для них не звук пустий,
І де б не був ти – серцем всюди,
Наводиш з рідними мости.
Вони для тебе гавань тиха,
Де смуток весь вбере пісок.
А бриз проблем лиш ледве диха,
Знесилившись зника в лісок.
Приходить час і треба повертатись,
Та, оновившись, далі знову йти,
Щоб не прийшлось тобi боятись
Ні якої в житті біди.
Рiднi люди 19. 09. 2008
© Copyright: Дацишина Елена, 2010
Свидетельство о публикации №110061206004
Свидетельство о публикации №110061206004
Рецензии