Мороком вкритi... 10. 07. 2008р
Чи білі, як сніг
Дні, що прожиті,
Поглянь-но на них.
Знаю напевно,
Що сонце засяє,
Де було темно –
Вогонь запалає.
Отож не сумуй,
Бо у тебе є я.
Всіх пригадай,
А разом ми – сім’я.
Ми тебе любим
Та тільки так мало
До себе голубим,
Жартуєм невдало.
Прости нам образи –
Вчимось ми любити,
Щоб кожного разу
Про це говорити.
Свидетельство о публикации №110061205752