Так, світ очікує сьогодні,
Що розповім всю правду я
Про ті часи страшні, голодні,
Що несумісні із життям.
Розповісти це неможливо,
Бо знов і знов це проживу,
І серце защемить тужливо,
Тоді не вмерла і живу.
А скільки всього було, люди!
Щоб вам ніколи те не знать,
Коли шукаєш їсти всюди,
Жуєш траву, щоб не сконать.
А мати, що сама без сили,
Останнє дітям віддає,
І кожен день нові могили,
Чи край скажіть хоч цьому є ?
А край тоді, коли людину,
Так горе в пекло довело,
Що їстиме свою дитину,
І все жахається село.
Живіть і радуйтеся, люди,
Бо не голодні ви щодня,
І хай вам допоможуть всюди,
Чужії люди, як рідня.
11. 06. 2008 Присвячено голодомору 1932-1933р
© Copyright: Дацишина Елена, 2010
Свидетельство о публикации №110061205738
Свидетельство о публикации №110061205738
Рецензии
Тема серьезная.
Раскрыта мастерски!!!
Михаил Евгеньевич Галкин 29.05.2016 09:14 • Заявить о нарушении
Раскрыта мастерски!!!
Михаил Евгеньевич Галкин 29.05.2016 09:14 • Заявить о нарушении
Спасибо, Михаил Евгеньевич!Как чувствовала, так и написала.
Дацишина Елена 29.05.2016 09:15 Заявить о нарушении
Дацишина Елена 29.05.2016 09:15 Заявить о нарушении