Кожен день так схожий сам на себе,
Що запам'ятовувать його не треба.
Всі кудись спішать, мабуть за обрій,
Прагнуть залишить думки в безодні.
Я забула все, що було вчора
Зараз ситуація прозора
Я така, якою вже створили
Що ж ви, Боже, все ж таки зробили?
Хто я? Що я? Що робити?
Як себе знайти і не згубити?
Всі кудись спішать і їм байдуже.
За це я й не люблю їх дуже.
Я одна, самотня як пір'їнка,
Наче десь загублена дитинка.
В серце ніж гострий вже проникає,
Наче болю він мого не знає.
Я одна на світі. Неповторна?
Ні, лише одна як перст, навкруг безодня.
Всі спішать, спішать...Які байдужі,
Черстві, наче камінь їхні душі!
Кожен день так схожий сам на себе
Не запам'ятаю я його, й не треба.
Я така, якою вже створили.
Тільки, що ж із мене ви зробили?
07.10.06
Кожен день так схожий сам на себе...
© Copyright: Валентина Лянная, 2010
Свидетельство о публикации №110061203175
Свидетельство о публикации №110061203175
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.