Вже жевріє, а її кохаю,
Як жваво зупинитися-не знаю,
Втручаюсь собі в гірло сверловини!
Як так, юнак!Ти ж був невинний!
Лунає ніч, лунають вірші,
Я знаю, шо не стане гірше,
Коли зірву троянду губ,
Коли розквітне з Ганной шлюб-
Розправится моя смерека
І я під нею, мов гармата,
Ти завжди близка і далека,
Хоч хлопцем файним і почата!
Вже жевр
© Copyright: Андрей Каблучка, 2010
Свидетельство о публикации №110061203067
Свидетельство о публикации №110061203067
Рецензии