Ця мрія сон,а день уже погас,
страждає у душі-маленька воля.
Керує нами так жорстоко-час,
щоденні покарання,це лиш вибрик долі.
Хвилини йдуть,та тягнуться гдини
в секунду вмить завмреш посеред тьми!
візьмеш його за руку,і підеш за ними
і закричиш йому:"Не йди!"
Ти озирнись!Можливо вихід є!
І вогник ти надії запали в душі
Повір,що серце калататиме твоє_
коли душа складе життя вірші.
Вона складатиме тоді екзамен
Прорватись далі,чи піти??
Чи закричати,промовчати,залишити несказаним
покинути,чи може віднайти?
Вперед,зберися з силами своїи
Життя дорога в"ється вдаль.
Покинь усе,забудь про рими!
це доля посилає чергову мораль!
Живи без правил,чи порушуй їх,
жадана воля вже попереду-іди!
не слухай більше слів моїх
іди...де сонце,і де шум води.
І пам"ятай:"Що щастя у твоїх руках!"
не забувай...Ти вільна,наче птах...
Маленька воля...
© Copyright: Валерия Зенинец, 2010
Свидетельство о публикации №110061202501
Свидетельство о публикации №110061202501
Рецензии