Коли приходиш ти в мої думки,
То світ неначе завмирає.
Переді мною лише ти
І від любові я згораю.
Твій голос наче місячна соната,
Твоє обличчя – світле, чарівне,
А очі – то є дві зірниці,
Що відблиском засліплюють мене.
Мені не треба лаврів над моєю головою.
Не треба мені й гори золоті.
Я хочу лиш, щоб ти була зі мною,
Щоб ти завжди всміхалася мені.
Для мене ти неначе мавка лісовая,
Русалка загадкова й неземна.
Щодня з тобою зустрічі чекаю
І вимовляю в снах твоє ім’я.
Та більш за все боюся я лише одного –
Щоб не промовила мені болюче «Ні».
Крім цього не злякаюся нічого –
Піду з тобою хоч на край землі.
У вирi почуттiв
© Copyright: Виталий Дацюк, 2010
Свидетельство о публикации №110061007903
Свидетельство о публикации №110061007903
Рецензии