Коралi з Литви

Коралі з Литви.                Емір Рибак.

Як пробовкнулася необачна кума.

Ходить пан - Лопух по двору
І питає свою ґаздиню – Лободу:
- Звідки взяла ти цю дівору,
Що з комори зранку я жену?

- Чи ти з глузду вже зійшов,
Як на келих сивухи налетів,
Та й до «білочки» дійшов,
Що дітей своїх не вгледів? 

Обізвались молоді Реп’яхи:
- Батьку, ми ж твої дітлахи,
Від горілки всі оті страхи,
А довбеш нас, як оті птахи.   

Із – за тину встряла Помідора:
- Я по танцю ваша ся сеньйора!
- Ви та цяця, щира пані Дора,
Що учора я відбив вас у майора?!

Ох, і шпарка була сивуха,
Підсмалив о люльку вуса,
І розтяг я в кума вуха,
Бо додав якогось муса!

- Куме, ви мене не слуха,
І лише ж потилицю чуха!
Добра ковбаса та штука,
Як закінчилась осьмуха!

Ну і в танцях ви чесали,
І за груди все хапали,
А жінки на нас брехали,
Що в саду ми спали,

Тільки гуньку ви порвали
Як несли мене в садок.
- Хай чорти тебе б забрали,
Та й закинули в ставок!

Лобода гнівно прохрипіла
До нерозважної куми,
Що на місці прикипіла,
Наче оси близько загули.

В куму полетів макогін,
Наче в дощ ударив грім!
І за тином: - Ой! – І дзвін!
То кума упала на ослін.   

Отаке в житті буває,
Що кум до куми забігає,
А рідна жінка і не знає,
Тільки часто щось ікає…

Ой, і жваві – ж були танці.

Ой, сьогодні свято наступає,
І всім музика радісно грає,
Соловейко у садочку співає,
І всяк танцює, як бажання має!

Танцювала мама з татом,
Панна Славна з козаком,
Сваха краков’як зі сватом,
Ще й Солоха із франтом. 

Танцювала пані з паном,
Та й дівчина з гайдуком,
І Одарка з гнучким станом
Не відстала з пастухом.

Танцював і кум з кумою,
А дід старий із молодою,
Фицав, як цап з клюкою,
Підмітав подвір’я бородою!

На майдані курява товчком - 
Ще й козаки смалили гопаком,
Підметки утинали з Каблуком,
А Черевики з гарним Чобітком.

Люд, а тепер і ти танцюй,
Викрутаси ніжками малюй!
На роботу наразі наплюй,
І жваві розваги смакуй!

Рослинні танці
 
На лузі танцювала Калина,
А із нею чепурненький Клен.
Хоровод водила Малина,
Помагав їй веселий Дерен.

Кропива там всіх чіпала
Коли з Реп’яхом танцювала.
І Шипшина всіх щипала,
Та й на Терен поглядала.

І Акація шипами чіпляла
Любисток з собою в танок
Пелюстки свої підняла,
Наче пава серед бабок.
 
Череда дудку танцювала,
Деревій сипав третяка.
Бузина із Дурманом гирувала
Немов крило вітряка.

Танцювала М’ята з Ріпаком,
А Ромашка з Кабачком,
І Троянда з колючим Будяком
Наче з рідним свояком.

Троянда довго дивувала,
Як з Будяком танцювала,
Різні па з ним витинала,
Наче пензлем малювала.

Танцюють навіть ті, що живуть в воді

Танцювала Щука з Раком,
А Карась гопак з розмахом,
Лящ з кумою тяв краков’яком,
Наче Молоток із Цвяхом.

Тендітна П’явка із В’юном
Танцювала польку за млином,
Не відстала Форель з Лином,
Тільки як Корова з Биком.

Якась інша Щука з Крабом
Танцювала як Бичок із братом,
А зелена Жаба з Жаком,
Як Пательня з чорним Хватом.

Хвилі пінились верхом
Підняли намул вверх дном,
Місяць заколисували в сон,
Хмари накривали рядном.

Литва. Серпень - 2010-08-27

Необачна муха.

Танцювала Муха з Павуком,
В павутинні не простім,
В павутинні срібно – золотім,
Сплетенім хижим малюком.

Поривалась Муха з танцю,
А Павук довкіл неї обертав,
І так ніжно її обнімав.
- Ой рятуйте мене мамцю!   
 
Муха крилами бриніла,
Прагне в вир полетіти
І побачить поле, квіти,
А ума нема, нема і діла…

Дівчата не ідіть на блиск,
Влучите за золоті ґрати, 
Де лихо буде танцювати,
І ви закрутитесь як диск…

Литва. Серпень - 2010


Литва. Весна. 2010.

День народження зацарював.          

День народження зацарював –
Фантастика гру цікаву грала
І Сонце світ сяйний показав –
Це мальовнича казка завітала.

Хай в цей день тебе вітають,
І похвальні вітання шлють,
Дарунки омріяні вами дають,
І хвилі щастя до вас залітають.

Я бажаю стожильного гарту,
І щирої радості на Землі,
Стоянку в казковім світанку,
Людського достатку в сім’ї.

Живіть всі щасливі й веселі,
Хай дитячий сміх в хаті лунає,
А навкіл люди добрі, не злі,
І лихо хай вас завжди оминає.

Дай Бог вам дужими жити,
Вдало з сім’єю проживати.
Онуків, правнуків пестити,
І глузд на всі жарти мати!

Литва. 2009. 04. 07

Почуття кохання!            

Зазеленіли милі гори і долини,
Весна, і квітка розцвіла духмяна!
Спалахи сердець – це пісня лине,
Блискітки очей Марічки і Івана.

Те ніжне, лебедине їх кохання,
Як те гаряче й весняне тепло,
Штовхає їх на тісне спілкування,
А це їм тільки радість принесло.

Життя їх достойне гідного,
І спільного обручення - єднання.
Для них немає в світі ліпшого,
Чистого, як лотос кохання.

Від цього хмелю обоє захмеліли
З'єднались у пориві їх уста,
Весілля закохані так захотіли,
Білий вельон,1 обручка золота!

Скрипач на скрипці виграває,
А на цимбалах – цимбаліст
І вся родина радісно гуляє,
Де на весіллі їм співає соліст.
 
Литва. 2009. 04. 07

  О, ВЕСНА!

Місяць травень іде,
Все в природі  росте,
Скоро ж літо прийде,
Сад, біля хати цвіте.

Нам здалеку здається,
Що то химера здорова,
А це мирно пасеться
На лузі червона корова.

Іван, їде собі в ліс 
По дрова зі двора,
А в школі, що за біс?
То рокоче дітвора!

Ось відлунали звуки
Грізно-травневого грому
І засяяли барви науки –
Візерунки біля дому!

Соловей радість дарує,
Під тупіт гопака,
Який так танцює,
Юнак біля млинка.

Вишня цвіте буйно,
Зростаюча біля порога.
І в долині, не вуйко,
А видніється дорога,

Іди по ній, і буде школа,
Де регоче собі дітвора -
Це Весна гуде довкола
І Всім на канікули пора.

Всі чекають дзвінка,
Як молока теля руде -
Це буде свято вінка
І люд, як рій гуде!

Від тепла тіло мліє,
Від повівань, все п'яніє,
І молодь цьому радіє,
На життя ліпше - надія.

Литва. 2009-05-05

Перша вчителька моя!

Ласкава Марія Федорівна,
- Ви перша вчителька моя,
Мудра, душевна і шановна,
Як цариця шкільного роя!

Я вперше слово написав,
Відкрив собі нову грань!
Ці цифри з вами рахував,
Поповнюючи джерело знань.

Грамота мені давалась легко,
Бо потяг знань тягнув як кінь!
Дивився на вас, як в люстерко,
І пала на корені власна лінь!

Вам вірш простий я присвячую,
Та ще й роблю низький уклін!
Здоров'я, щастя, радості бажаю!
Обніміть онуків, сядьте на ослін!

З насолодою слухайте щебетання,
СвоєЇ рідні - радісний гомін,
І з втіхою кожний день, спозарання,
Радуй теплом сонячний промінь!

З повагою і шаною прийде на окіл,
ОсвітленоЇ добротою весь час,
Ваш вдячний учень - Рибак Емір,
Віддячити за перші класи Вас!

Моя пісня - лине.

Пісня лине неначе із раю,
ТакоЇ не чув і не знаю.
Від співанки я завмираю,
У струмка кохану чекаю.

Я сам на скрипочці граю,
I від щастя я заспівав.
Мелодія лунає, із гаю,
Де й дуб старий танцював.

Веселись же добряче юначе,
Бо дощ піде - небо заплаче,
То гуляй до ранку козаче,
Час коханим, нічого не значи.

Пісня з мальовничого краю,
Я ЇЇ, серед тисяч узнаю,
Бо ж плине із водограю,
І міркую - я кохану кохаю...

Литва. Вересень 2.... 09. 02

Зозуля кувала.         

На узліссі зозуля кувала,      
А я молода і повірила,
Що з Івасем жити накувала,    
І тоді я таке намітила:   

- Я ж не піду за Івана,
Голова його все п'яна,         
Та й за сусіда Романа,
Жовто-кислий, без рум'яна,
         
І в кишені ні копійки. 
Він малий, не говірливий,      
Ласий гладити колінка,
А Івасик лиш вродливий.      

Піду заміж я за вуйка,         
Бо він має файний дім,         
Хоч кривий неначе люлька,   
І кричить - неначе грім. 

Ще й носить бороду й вуси,       
Має машину, й казино,
І черствий, що не вкуси,
Гидкий - ліпше пити вино.

Пропадай вщент моя воля,
Я зі старим буду жити!
Отака моя доленька - доля,
І Романа з Івасем - любити!

І хоч думай, хоч гадай,
А весілля буде - так і знай!
Мамо, мою косу розплітай,
Ти ж музико - грай та грай!

Литва. 2009. 09. 01.

Узліссі - на краю леса;
кувала - куковала; накувала - прокуковала;
намітила - наметила;
в кишені - в кармане;
говірливий - разговорчивый;
колінка - коленки;
вродливий - красивый;
заміж - замуж;
вуйко - дядя;
файний - славный, прекрасный;
неначе люлька - будто курительная трубка;
вщент моя нудьга - дотла, дочиста моя печаль.

До танцю.

О, соловейко, мій ти соловейко,
Долом, низько стелиться журба,
Заспівай нам дзвінко, веселенько!
З дівчатами танцювати пора!

Так із ким іти тут танцювати?
Стецько прорікає: - Хочу пишну!
Хлопці стали думати, гадати...
Я кажу: - Хочу стиглу вишню.

О, ні, ні, не криву і беззубу,
І не діву сумну і боязливу,
А дівчину струнку, білозубу,
Ось ту, веселу та сміливу.

Під жваву музику закликай,
І не стій, та часу не гай,
Сам свою любу і вибирай,
І з коханою втоми не знай.
 
Соліст, дзвінкіше нам заспівай,
А ти козаче, танцюй, гай-гай!
Ти ж музико, ритму нам піддай,
Та нас з коханою не зупиняй...

Литва. 2009. 08. 29.

Великдень!     (Перший написаний вірш)            

Ісус, смерть - смертю поправ,
І цим всім ясно доказав,
Що Син Божий за людей встав,
Гріхи людей на себе взяв.

Люди добрі, Христос - воскрес,
Для всієЇ людськоЇ родини.
І це був важливий прогрес,
Ради істини і нашоЇ провини.

Люди шануйте Сина Божого,
Та й помніть, кожний - Бога!
Він має бути в серці кожного,
Як мати, що чекає у порога.

Миряни сійте й жніть добро,
Тоді й не буде в світі зла -
Сторицею прийде, те зерно,
Це будуть лиш плоди добра.

Люди, будьте веселі, не нудні,
І буде хліб на вашому столі,
Як на Землі усі веселі дні,
І легко, легко стане на душі.

Треба Бога й Сина прославлять,
Та нам всі плани би, здійснить,
Й наступить спільна благодать,
І на Землі всі славне будуть жить.

Литва. 2008. 04. 10.

Знову понеділок.

В понеділок хочеться поспати,
Та до праці треба вже вставати.
Годі в ліжку ледарю лежати,
I подушку головою прасувати.

Ніч попрощалася з раночком,
Світло зазирає в темні куточки,
Будить всіх сонячним зайчиком,
I шелестять берези, дубочки,

Вітаючи дівчину з козаком,
Що зустрілись за садком,
А роботи не початий край,
Так що довго не зівай...

Литва. 2010. 07. 07.

Квітучий луг, неначе море
І дозріваючих хлібів широке поле,
Та блакитне небо прозоре,
Знімають біль, сум чи горе...  Литва. 2012. 07. 02.

Сьогоднішня шоколадна ніч
Сяє безліччю яскравих свіч
І ти з коханою увіч на ввіч -
Кохання палає неначе піч.     Литва. 2012. 07. 11.