Без тебе... Чому..?

Без тебе літо – зима,
У спеку, без тебе холод,
Сонця без тебе нема,
Духовний й фізичний голод.

Без тебе сльоза по щоці,
У небі без тебе хмари.
Синицю, що була у руці
У мене без тебе вкрали.

Без тебе душа – пустота
По вітру розвіяний пил,
В урбані душ – самота.
Без тебе немає сил.

Без тебе «Хочу» - «Нетреба».
«Я можу», без тебе «Слабак».
Я міг доторкнутись до неба.
Без тебе «Розумний» - «Дурак».

Без тебе двері закрито,
Висить амбарний замок.
Пустелю водою залито.
Без тебе прірва за крок…

Без тебе всміхнувся – сльози.
Радію без тебе - пусте.
Зав’яли без тебе рози,
Біль у грудях цвіте.

Без тебе біле – чорніє,
Червоне без тебе - розлука;
Без тебе про тебе мріє
Серце моє у муках.

Без тебе, чому я без тебе?
Так важко мені одному…
Ні, відповіді не треба!
Чому я без тебе, чому…?

Чому я без тебе плачу,
Рукавом утираючи сльози?
Чому, наче вкрали удачу?
Не хочу - досить вже прози.

Чому безнадійність шепоче?
Чому так жорстоко лякає?
А свідомість цього не хоче,
А серце без втоми співає:

«Без тебе не можу,
Не хочу забути.
Повз вікна прохожу.
Очі приблуди.

Шукаю причину,
Щоб поговорити.
Іншу людину
Не зможу любити.

Нічого не треба:
Взятись за руки,
Торкнутись до неба,
Розсіяти муки.

«Кохаю» сказати,
До тебе всміхнутись,
І переконати
Любов повернутись».