Я чомусь замислююсь все більше
Про все те, що є навколо мене.
Чим живу я, з ким спілкуюсь, що цікавить,
І чому в останній час люблю дерева.
Я люблю птахів, траву і квіти,
Хмари в небі, хвилі на воді.
Я люблю коли сміються діти,
І коли не сваряться батьки.
Ще люблю, коли у людях щирість,
І коли любов перемагає завжди.
І коли Господня милість
Нам дарує сили і відважність.
Я люблю, коли чудова пісня
Настрій мій підвищує раптово
Я люблю, коли осіннє листя
Ледве чутно під ногами випадково.
Ще одне “люблю”: люблю людину,
Що живе десь недалеко на Землі.
І від цього я в душі радію!
Вдячна Богу, що дає це все мені!
Вдячна за птахів, траву і квіти.
Хмари в небі, хвилі на воді.
Вдячна, що сміються поруч діти,
Вдячна, що не сваряться батьки.
Я замислююсь все бiльше
© Copyright: Воронцова Юлия, 2010
Свидетельство о публикации №110060905842
Свидетельство о публикации №110060905842
Рецензии