Таке вiдчуття...
як стоїш на краю прірви:
і лячно до смерті,
і безмежно красиво.
І щось в животі лоскочеться,
трохи крилате,
Можливо душа від страху
ховається в п'яти.
Це, знаєш, таке відчуття:
не тримавши зовсім,
ти відпускаєш назавжди одну людину,
а вночі ще довго шукаєш її поряд,
і за звичкою кави лишаєш їй половину.
Це, знаєш, таке відчуття
як десь далеко,
а може поряд в сусідній кімнаті квартири
є хтось такий, кому ти себе довірив,
і не важливо: їхати ніч чи йти 3 кроки.
Це таке відчуття,
коли світ наїжачився проти тебе,
і здається двері з табличкою "вихід" зламалися.
Та один є такий,
що обійме міцно тебе...
А в голові промайне:
"І чого я так злякалася?"
Свидетельство о публикации №110060900584