Я бува кажу людям

Я буває кажу людям

Я буває кажу людям:
«Дуже любить вас Господь».
А вони, зціпивши зуби,
Мені кажуть: «Не підходь».

Кажу: «Буде той спасенний,
Хто Богу покається».
А вони відповідають:
«Штунди дур’ю  маються».

Кажу їм: «Всі люди грішні,
Та гріхи Ісус забрав.
Якщо ти йому в покорі
Своє серденько віддав».

А вони відповідають:
«Усі в землі зогниють:
Ті що праведні й гуляки,
Ті що моляться й що п’ють».

Самі себе утішають,
Бо бояться помирати.
Знають десь в глибинці серця,
Що треба на Суд предстати.

Ті, що кажуть всі там будем,
Цим самі себе втішають.
Але знають, то не правда,
На вуха лапшу чіпляють.

Кажуть: «Хто там був, хто бачив,
Що життя загробне є?»
Їм питання це спокійно
Спати й жити не дає.

Але каятись не хочуть,
Бо міняти тре життя.
Не брехати та не красти,
Привести все до пуття.

Вони ж жити так не хочуть,
Й помирати не хотять.
Їхні душі прагнуть Бога,
А тіла гріха хотять.

Розкажіть їм про Ісуса,
Покажіть приорітет.
Нехай Бог у їхнім серці
Дасть спасіння тет-а-тет.
*****