Ти в моєму житті залишила свій слід,
розтривожила душу і тихо пішла, а я
і не знав, що робитиму з болем, який
моє серце до краю з’їда.
Краще б жити мені сто років в неволі:
рубати каміння, і кидати гній, чим жити отак,
і не мати надії на те, що колись ми зустрінемось знов…
Сл д
© Copyright: Онуфрий Отвязный, 2010
Свидетельство о публикации №110060808975
Свидетельство о публикации №110060808975
Рецензии