задощило. гарячим чаєм
зігрію обрАзи свої.
я не сумую за звичаєм...
тобі ж не бачити сліз моїх.
під вечір німіють пальці.
ламаються цигарки..
притулюсь до незнайомця в танці,
уявлю, як десь так само ти
на талію їй долоні -
опіком, в очі - тугою.
і будеш їй клястися Богом
про кохання брехати відчайдуш.
а на ранок - прогіркла кава
і кислий дим цигарок.
ось начисто - задоволений?
я не бачу сенсу також...
Одиночество в сети укр. версия
© Copyright: Романовская Дина, 2010
Свидетельство о публикации №110060800045
Свидетельство о публикации №110060800045
Рецензии