Можна чекати вічно,
але чи ти оціниш,
Чи обіймеш так сильно,
чи стане мені тої сили?
Б’юся об стіну мовчання,
знаю сама, що винна,
Можна чекати безтямно,
Але кому це потрібно?
Щось загубилось у тиші,
Це не мої зізнання...
Я роззілюсся у вирі
Беззмістовного сподівання.
Я не така як інші,
Я набагато гірша
Але невже не варта бути до тебе ближче?
Але невже байдужа? І не оціниш болю?
Так я сама акторка,
І я зіграла ролі.
Буду чекати довго,
Віри в мені безмежно.
Тиші в кімнаті вдосталь.
Щоби тебе згубити.
Смійся над моїм станом,
Грайся з моїм волоссям.
Сили в мені достатньо,
Моря слізьми не зсолониш.
Хочу чекати вічно, але ти ж не оціниш.
Треба без тебе плисти,
І без твоїх крил летіти.
Все б віддала за безмежність сили твоїх цілунків.
Так, я таки божевільна,
Манять мене твої муки.
Без назви
© Copyright: Анна Рам, 2010
Свидетельство о публикации №110060802531
Свидетельство о публикации №110060802531
Рецензии