Пiсня Тишi
Закутана у березневі ночі,
Коли Весна Білу Сестру колише,
А та заснути ще ніяк не хоче...
Коли ця пісня плавно переходить
В такі спокійні й ще холодні ранки...
А десь далеко сонне Сонце сходить
Й малює ніжно-голубі світанки...
...Вдихаю запах приморозку чистий,
Дарований Зимою наостанку,
Що світиться морозяним намистом
Й теж слухає Весняну Колисанку...
Вже ніби чую непомітне позіхання
Дерев, які ось-ось відкриють очі,
У супроводі тихого зітхання
Зими...яка ніяк ще йти не хоче..
Свидетельство о публикации №110060702122