Не вистачає каяття, коли без тебе…..
Лунала пісня, слухав ти її.
А за вікном вже розпускалось листя,
Співали про весну малі птахи.
І сил, і розуму не вистачало:
Що потребується твоїй Душі:
Чи спокою, але ж його замало;
Чи складені на сьогодень вірші?
Чи, може, все забути та начати
Спочатку все своє життя?
Та так, щоб більше не кричати:
«Не вистачає каяття!!!»
Можливо, десь лунає пісня,
Любові та несе тобі
І щастя, й радість,й свіже листя…
А ти придумав все собі:
Любов до мене, як отруту,
І п’єш її, як справжній мед?
Можливо, зараз чорна смуга,
А далі – квіти та балет?!
Не вистача каяття...
© Copyright: Наталья Любавина, 2010
Свидетельство о публикации №110060506235
Свидетельство о публикации №110060506235
Рецензии