Стиснуло
клякає нікотинно тяга.
Вливаю видих нашвидку
по вінця, у вольфрамну флягу.
У ній кімнати густота
розбавлена у колах диму,
де вигнане тече з кута
і набирається у риму.
Рядка старіюче лице.
Складами – складки, вираз – коми.
Пера загостреним кінцем
вростає у папір саркома.
На ракових пухлинах слів
роз`їлось тіло монологу.
Йому б дожити до полів
німим розжитись до знемоги.
Стиснуло, ніби хрест і синь
недомальовані навмисне
у рамці, де отець і син
прощаються іконописно.
Стиснуло, ніби не дійшло,
не вийшло, чи не проминуло.
Оперене душі крило,
з німого переб`ється в чуле.
І розлітатиметься сміх
від лету золотого в тиші.
Стиснуло так, що ніби сніг
сорочку полю бою вишив.
4 Червня 2010
Свидетельство о публикации №110060406800
Что написать? Даже слов нет.Пронзительно.
В который раз жалею, что Ваши стихи не понимает русскоязычная часть сайта...(((
С дружеским теплом,
Лемара Лемара 08.06.2010 23:17 Заявить о нарушении
Спасибо, Вам за Ваше тонкое понимание.
Я счастлив, когда ко мне заходят.
З теплом,
ЛЮ
П.С. Без Вашей помощи никак ;)
Юрий Лазирко 08.06.2010 23:42 Заявить о нарушении
Лемара Лемара 08.06.2010 23:46 Заявить о нарушении
Юрий Лазирко 09.06.2010 00:00 Заявить о нарушении
Лемара Лемара 09.06.2010 00:17 Заявить о нарушении
Юрий Лазирко 09.06.2010 01:06 Заявить о нарушении