ЗАБУДЬ
Забудь мене. Впади рясним дощем,
розсійся в травах молодих і свіжих,
а я прощу тобі нестерпний серця щем,
я просто переллю його у вірші.
Прощу усе, прощу вчорашній гріх,
і зболеність душі в обіймах ночі,
і кришталем надтріснутим мій сміх
дзвенить, а сльози литися не хочуть.
Не клич мене, твій голос заблукав
в холодних скелях, щез в німійц безодни.
Можливо, він мене колись шукав,
можливо, вчора, але вже сьогодні.
Усе мине, я знаю, все мине,
лікує час, і дні летять так стрімко.
Забудь мене, прости, не клич мене,
вже в долі перегорнуто сторінку.
***
© Copyright: Татьяна Ярош, 2010
Свидетельство о публикации №110060404254
Свидетельство о публикации №110060404254
Рецензии