тумани...
лізуть кліщами до голови...
нічого не вдієш - волосся рви,
доки нанизують спогад на нитку...
Доки шукають оте ім'я,
що серце від нього так б'ється гучно...
тумани завжди потрапляють влучно
у твоє серце, немов змія...
І зітруть просто, немовби флешку,
її обличчя, твоє минуле...
тумани хижі, немов акули,
не лишать навіть до неї стежки...
Свидетельство о публикации №110060308401