Небо земля

;я поспішаю закрити твої очі ніжним дотиком землі..
хочу розповісти..проте як було мені з тобою..
які похмурні вічні сутінки між нами, яка самотність, немає підозр
Зрілий час, йти далі..
починаю розуміти навіщо люди придумали ці почуття, вони колишуть
Але коли хочешь кричати про них, ти змушенний мовчати навіки
Ти розумієшь, що повітря не так багато - а білі птахи долітают до твого берега
доторкнись.. відчуй.. як сьогодні пасмурну.. так в мене сліз нема.
давно вже не виходжу в люди, знаходжусь поряд з ними.. але тільки тілом..
Моє серце далеко, душа літає поміж дощю та хмар..
Дістань долоні.. застели свої речення, застав їх чітко бажати
закрий очі, незможу змушувати довго тебе чекати
не тримайся так сильно, завтра вже буде більш довшим..
розповім тобі про себе, така чужа.. така несправжня. віддаленна від землі
Засудженна ними.
Прозорий звук дотримується свого розкладу, чуєшь спів?
солодкий, ніжний вулкан похмурив секунд..
хвилини, що втомлюють.. мрії, що збудуться
Відкрий очі, давай почнемо все зверху.. з небес до землі..
Відкривай швидше не дай впасти..
Зупинись, зігрій моє серце.
Закричи за мене, почуй. розкажи.