Ні,я в це не смію вірить.
Б'ється крилами надія
Між легенями.Поцілив
Ти колись до мене в мрію.
Довго пручалась та вила.
Не живу, лише хворію,
Пулю витягнуть несила...
Дайте мотузОк та мило.
Я б одвіку не просила...
Та душа мене втомила:
Стільки скиглила та нила
Що я врешті поступилась.
Птаху мій, якби ж то знав ти
Як це - дихати без тебе...
Прилітав тоді б ти зранку
Довгим шляхом , сірим небом.
Птаху мій, чому я досі
Відчуваю твої болі...?
Чом не можу бути поряд??
Чи я виродок,чи хвора?
Чом не можу втамувати
Цю смертельно-дику спрагу
За тобою.І нестерпно
Грудь пече кипляча лава.
Тільки знай - я завжди поруч.
Ти поклич, як буде треба.
Я чекатиму на постріл.
Хай він буде несмертельним.
Про пострiли...
© Copyright: Нася Хэпи, 2010
Свидетельство о публикации №110060302204
Свидетельство о публикации №110060302204
Рецензии