Сиділа плакала...
але не було сліз,
тільки лице кривилося від болю.
Уже не слухала
навкруг шумить як ліс,
нашіптує іще щасливу долю
Нічого і не бачила,
заплющила ж бо очі,
готова віддавати Богу душу,
бо усе втратила.
терпцю немає моці,
життя лупило як боксерську грушу
Серце кричало,
а вуста мовчали –
в дорогах долі розгубила всі слова.
Постійне пекло,
мов в тискАх тримали,
як народилася й до поки ще жива.
Сиділа плакала...
але не було сліз.
тільки лице кривилося від болю.
2010р.
Сидiла плакала...
© Copyright: Катруся Степанка, 2010
Свидетельство о публикации №110053006425
Свидетельство о публикации №110053006425
Рецензии